Принцеса сусідньої країни, яка вкрала Принца, якого врятувала Русалонька. Це була я. Я вірила, що врятувала його, але реальність виявилася жорстокою. Коли Русалонька померла і правда відкрилася. - Це була не ти, - чоловік, який казав, що любить мене, сказав це і покинув мене. Все тому, що я була не тією, хто врятувала його. З того моменту він зачинився від мене та почав ігнорувати. Я більше не могла виносити це, тому вирішила померти. Але якимось чином повернулася в минуле. І ухвалила рішення. *** Замість того, щоб знову проходити через це, я почала шукати певного чоловіка. Позбавленого пам'яті і вигнаного з магічної вежі, але могутнішого, ніж будь-хто інший. Володаря магічної вежі Алехандро Діармуд. - Спогади, які ти втратив. Я допоможу тобі знайти їх, тому допоможи мені. Щоб я змогла уникнути долі, приготованої мені. - Ніхто, окрім тебе, не зможе мене врятувати. Ти можеш врятувати мене. Тільки ти.

Часом і сумне життя набуває різноманітних фарб. Так і в нашої героїні з її не нудним життям.

У епоху цифрової трансформації юридична професія зіштовхується з необхідністю адаптації до нових технологій та змін у законодавстві.

Ти переїжаєш в нове місто і йдеш в нову школу, а там.... Фанфік на українській мові це велика рідкість.

Він працював головним міським катом та намагався йти далі, хоч розумів, що обрав невірний шлях. І все ж, молодий чоловік збирався нести свою ношу до кінця ... поки одного вечора варта не привела до його будинок дівчину, яку треба було стратити на світанку. Оповідання було опубліковане в журналі "Дніпро" 2013 року

Новела «В житах» з однойменної збірки засвідчує орієнтацію письменника на стефанівський тип письма. Перед читачами постає лише один «щасливий» день із життя Корнія Дізіка, від особи якого ведеться розповідь. Він зі своєї волі опинився в банді отамана Гострого, тому став дезертиром і переховувся в житах. Звідси - назва новели. «В житах» - це не лише місце дії, це багатогранний символ, що уособлює в собі й життя селянина, і його ставлення до навколишнього світу, і становлення як людини на землі. Деморалізована ідеологія світлого більшовицького майбутнього призвела до того, що молодий юнак ловить коротку мить і милується життям, але неспокій сидить у серці, бо при думці про розстріл комуніста Матвія Киянчука «до болю робиться сумно». Саме в житах випадково знаходить Корнія Уляна, вона йшла в сусідське село Чорносливку до матері. Уляна була вимушена через свою бідність стати дружиною гнилищанського багатія Дзюби, але вона досі кохає Корнія Дізіка. Закохані сп'яніли від щастя в житах, адже там загубилася їхня доля. Що станеться з ними далі - невідомо.

Ліка впізнає у новій психотерапевтці дівчину, в яку була закохана у підліткові роки, і...

Я люблю ету девушку с обложки 1,5 года она отвечала мне взаимностью 2 раза и она меня не бросила как я хотел а остальное я напишу в самой истории не судите строго ето первый раз я пишу ИСтории помощь: zasmelz9 спасибо ему за это большое ето для меня имеет значение а Захар правда мой брат в реальной жизни потому не обращайте внимания что я его обнял ето просто братерская поддержка

Іноді надія - єдине, що залишається. Але допитливий розум і відчайдушна душа того, хто по-справжньому любить, не бажають жити нею... навіть якщо від істини решту життя серце буде розривати невгамовний біль. Він шукає її вже давно, щоночі, навіть не мріючи про спокій. Але ... чи знайде він спокій, знайшовши бажане? 2013 року оповідання публікувалося в журналі "Дніпро"

Чімін ніколи не цікавився спортом і тому був непоінформованим у цій галузі. Його знання починалися з відомих ігор з м'ячем: футбол, баскетбол та закінчувалися фігурним катанням та боксом. Він знав якісь загальновідомі факти та правила, завдяки широкій поширеності серед молоді, а найбільше у аспектах скандалів чи побитих світових рекордів. Деякі хлопці з його оточення поводилися дуже хвалькувато і здивовано, коли дізнавалися, що він не знає, наприклад, з якою періодичністю відбуваються олімпійські ігри. Але тепер, чекаючи на Юнгі на місцях тренерів у басейні, він відчував себе далеким від його нового знайомого. Плавання. Йому здавалося, що це не настільки складне заняття, береш та пливеш собі абияк і радієш медалі в кінці змагання, ну, звичайно якщо ти не зовсім вже лузер. Виявилося зовсім інакше.

Натанові досі лише сімнадцять, і його самого це дивує, адже почувається він на всі сто сімнадцять. Він мусив убити свого батька та з'їсти його серце, і тепер хлопець має багато нових Дарів, які треба опанувати. Це важко, та ще важче - жити з жахливим спогадом, тягарем провини та лютою ненавистю до тієї, котра в усьому винна. Хлопець от-от загубиться серед моторошного минулого, кривавої реальності та непевного майбутнього. Аж ось у його невеселому житті з'являється ніжне кохання, що тримає юнака при тямі та веде до світла. Чи вдасться Натанові втілити свою мрію про спокійне, сповнене любові життя після війни?